Як у Луцьку отримують біометричні паспорти

22

Янв 2015

Як у Луцьку отримують біометричні паспорти

; Коментировать

Справжній ажіотаж виник довкола видачі біометричних паспортів. Аби оформити модний документ із чипом, що містить інформацію про власника, люди шикуються в довжелезні черги у відділеннях Державної міграційної служби. Я й собі спробувала отримати паспорт, з яким можна без візи їхати до країн Європейського Союзу.

        РОБОЧИЙ ГРАФІК ЯК ДИШЛО?
     Аби підтвердити курс України на євроінтеграцію, наш Президент Петро Порошенко особисто прорекламував на телебаченні, як отримав біометричний паспорт під №1. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк теж не лишився осторонь – у новинах показали працівників Державної міграційної служби, котрі вручили йому новий документ. Арсеній Петрович навіть пожартував, що бажано, аби людина, яка фотографується, одразу бачила знімок, що буде на сторінці паспорта. Дотеп прем’єра не викликав сміху, бо стало зрозуміло — він давно не стояв у чергах, щоб отримати його. Адже вже більш як 10 років українців фотографують на місці оформлення і навіть можуть вибрати своє найбільш вдале зображення. 
     В Україні виготовляти біометричні паспорти мали з 1 січня. У Луцьку їх почали робити із 12 січня — через те, що було багато святкових днів. Документи від усіх волинян поки що приймають лише в управлінні Державної міграційної служби, що в обласному центрі на вулиці Винниченка, 11. Отож, беру свій закордонний паспорт, термін якого закінчується у травні цього року, український паспорт, ідентифікаційний код і вирушаю за біометричною новинкою.
     Уперше пішла в розвідку 15 січня о 12 годині. Жодної друкованої інформації про видачу біометричних паспортів на стендах у приміщенні немає. Працівниця відділку (як і всі її колеги, без бейжа з ім’ям та прізвищем, які й усно не хочуть називати) повідомила, що здати документи можна, зайнявши живу чергу зранку з понеділка по четвер. Люди, які вже чекали, стоять ще з 3 години ночі. За день тут встигають прийняти лише 20 осіб до обіду. Ті, кому не пощастить, знову шикуються наступного ранку. Здивовано оглянула графік при вході. У ньому зазначено, що робочі дні з 9 до 18 години (у п’ятницю до 16.45), обідня перерва з 13 до 13.45, а вихідні — субота і неділя. 
     
     У ЧЕРЗІ І ПОБ’ЮТЬ, І ПРО СІМЕЙНІ ПЛАНИ РОЗКАЖУТЬ...
     Оскільки в четвер у чергу не стала, вирушила у понеділок, коли всі довкола поспішали на Службу Божу до церкви – перший день Водохреща як-не-як. Уже о 8.25 прийшла в обласне управління ДМС. У черзі — близько сотні людей. Протискуюся через натовп і допитуюсь про біометричні паспорти. Передають список. Вписую себе вже під номером 37 і чекаю разом з усіма до 9.00. 
     Саме у цей час крізь людську гущу пробираються до робочого місця працівники відділення. Жінки голосно просять дати їм пройти. Чоловіки діють більш рішуче, деякі торують дорогу навіть за допомогою ліктів. Від одного огрядного дядечка дістаю добрячий стусан у живіт. На мій зойк «Навіщо ж бити людей!» він навіть не оглянувся. Може, не вважає нас за людей? 
     І ось службовці зникають за дверима під кодовим замком. Збоку ще одні у кабінет, де видають прості закордонні паспорти, взагалі без ручки – видно, щоб зайвий раз не турбували. 
     Охочих оформити й отримати готові документи — мов тих оселедців у бочці, навіть руку підняти важко. Сидінь усього десять. Більшість у черзі — чоловіки. Вони час від часу виходять на перекур, тож у приміщенні (двері неможливо зачинити, бо в них також стоять) чути їдкий запах цигаркового диму. Усі змушені пасивно курити. Стиха між собою гомонять про різне. Часом жартують. «Що ви робите?» – раптом вигукує дівчина молодику, якого хвіст черги одним рухом «благословляє» на ближче знайомство. «Сім’ю», – відповідає той із доброю посмішкою і просить вибачення за тисняву. 
     Чоловік, із яким стою пліч-о-пліч, прийшов о сьомій ранку. Тішиться, що втрапив до двадцятки. Мене ж діймає цікавість, хто й о котрій годині примудрився записатися першим? Дівчина років двадцяти на прізвище Поліщук каже, що приходила сюди вже не один раз, а про те, що цієї п’ятниці та суботи прийматимуть документи на біометричні паспорти, довідалася випадково — почула розмову між двома працівницями відділку про відпрацювання вихідних. У п’ятницю вже о п'ятій ранку тупцяла під дверима, щоб стати лише 25-ю. До обіду документів не здала. У суботу, прийшовши опівночі (!) першою, і взялася складала список, в якому мені дістався № 37. 
     Рівно о 9.05 вийшла працівник відділку і спитала про чергу за біометричними паспортами. Не приховуючи свого обурення — «Що ви ажіотаж створюєте! Раніше ті біометричні нікому не були потрібні, а тут раптом черги», взяла до рук список. Повідомила, що сьогодні прийме тільки 10 осіб, бо з суботи лишилися люди з уже проплаченими квитанціями за послуги, які не змогли пройти через збій програми в комп’ютері. Розпочала перекличку за списком. Одна людина з першої десятки не відгукнулася (припускаю, що, може, саме побігла туалет шукати чи кави купити?) — і навпроти неї з'являється прочерк. Оголошують наступного. Решта 27 осіб завтра мусять записуватися знову.
     
     КОРУПЦІЯ? ТАК! БО «ДЛЯ СВОЇХ» УСЕ МОЖНА
     На третій день вирішую прийти вночі. О 1.20 приїжджаю до відділення ДМС. Темно, мрячить дощ. Нікого. Тільки якась машина примостилася біля тротуару. Несподівано опускається скло, визирає молодик і запитує: «Ви за паспортом?» — «Так», – радо відповідаю і підходжу. «Будете чотирнадцятою. Кажіть прізвище», – і записує у список. На моє запитання, де ж решта з тринадцяти, відказує, що вони з Луцька і пішли спати, а він із друзями — з району, тому чекають у машині з 23.00. Постоявши півгодини і не побачивши більш нікого, вирішила й собі піти подрімати кілька годин. 
     Удома вляглася близько третьої ночі. Але заснути довго не могла – у голові роїлися тривожні думки: «А що, як ті хлопці не з черги? А якщо хтось багатий викупить за гроші моє 14 місце і список на ранок буде зовсім інший?»... 
     О 7.00 підйом. Швиденько мию волосся, роблю зачіску і макіяж — мене ж фотографуватимуть і в той паспорт десять років заглядатимуть прикордонники та митники різних країн світу! 
     На годиннику 8.30. Я знову у відділку. Без вагань беру курс на людський натовп, який відчутно більший, ніж учора. Прошу показати список на біометричні паспорти. Виявляється, в нього позаписували й охочих подати документи на звичайний закордонний паспорт, – всього 58 осіб. Це без тих, хто чекає на отримання вже готових документів, і тих, хто прагне вписати у паспорт дітей. На мене підозріло дивляться кілька бабусь. Одна чомусь заверещала, щоб не показували мені список. Комусь не подобається мій невеликий наплічник на спині. Чоловіки і тут не втрачають почуття гумору — просять мене зняти «парашут». 
     Нарешті я побачила своє прізвище під номером 14 і трохи заспокоїлась. Після переклички о 9.00 стаю дванадцятою, бо двоє не прийшли. Працівниця відділення переписала собі першу двадцятку й пообіцяла, що сьогодні всіх прийме. Далі перевірила українські паспорти, чи є оригінали ідентифікаційних кодів та роздала папірці з рахунками на оплату послуг за оформлення документів. Черга буквально на очах почала танути: хтось поспішив до банку, а хтось уже налаштовувався вартувати наступної ночі знову.
     У банку мене чекав сюрприз — замість анонсованих міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим 518 гривень 15 копійок, довелося заплатити 618 гривень! До цієї суми увійшла «плата за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм» – 348 гривень 15 копійок, держмито – 170 гривень, страховий платіж – 75 гривень, а також вартість послуг «Ощадбанку». Виходить, що я багатша навіть за Петра Порошенка, бо мені біометричний паспорт обійшовся на 100 гривень дорожче. Хоча скільки коштував такий документ нашому Президенту, невідомо, бо за кордон він їздить за іншим – дипломатичним. Отже, рекламна акція по 518,15 гривні завершилася?
     У черзі чоловіки також обурювалися, що невідомо кому заплатили 75 гривень страховки. Пізніше, зателефонувавши на гарячу лінію управління ДМС України у Волинській області за номером (03322) 24-43-90, дізналася, що це медичний страховий платіж і він необов’язковий. Але ж під час оформлення паспортів про це ніхто не каже. Навпаки, просять повернутися лише після оплати за всіма реквізитами! Та й отримувач тих «страхових» підозрілий – приватна київська фірма ТДВ СК «Київ ре», що зареєстрована ще у 2005 році. 
     Розмова про корупцію у черзі не стихала. Жінка, яка три ночі підряд займала її і нарешті потрапила у двадцятку щасливчиків, повідомила, що в суботу трьох осіб провели всередину приміщення без черги, проте комп’ютерна програма «зависла» і їм довелося повернутися. Але більше вони не приходили, тому люди припустили, що «своїм» уже оформили по блату в інший день або час. 
     Нарешті настав довгожданий момент — о 14.15 мене викликали в затишний теплий кабінет, де запропонували покласти верхній одяг на диван і сісти біля столу. Спочатку працівниця заповнювала на комп’ютері анкету, яку я могла звірити на моніторі, що був переді мною. Потім на ньому з’явилася сітка і моє зображення. Після кількох порад щодо пози вдале фото зроблене. Найцікавіше було залишати відбитки вказівних пальців обох рук на спеціальному пристрої, а потім на ньому прозорим фломастером виводити по склі власний підпис. 
     На всю процедуру пішло 10 хвилин. Тут увійшла колега працівниці, яка забрала мої документи, і запитала, чи ще багато людей на оформлення біометричних паспортів. Та порахувала, що менше десятка, і, взявши в колеги файл із чиїмись документами, попросила: «Проведи цю жінку до виходу (це про мене. – Авт.) і хай зайдуть... (далі був перелік прізвищ чотирьох людей, які не стояли у черзі. – Авт.)». Так я переконалася, що попри виснажливе очікування «своїх» таки проводили всередину. Хіба це не корупція?
     Через 20 робочих днів піду отримувати свій модний паспорт. А нині біометричні вже отримують ті волиняни, які 12 січня здавали документи для термінового виготовлення.

ДОВІДКА
     Біометричними називають документи, що посвідчують особу та містять електронний носій, де записано інформацію про біометричні дані власника для його ідентифікації, щоб захистити суспільство від злочинців та міжнародних терористів.
     За інформацією Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), більш як 90 із 193 держав-членів ООН видають біометричні паспорти. Ще понад двадцять країн готові впровадити їх найближчими роками. 
     Біометричний паспорт потрібний і для дітей. Він буде дійсним протягом чотирьох років для дітей від 4 років і десять — для старших 16 років.

     
     ЦІНА:
     Вартість закордонних паспортів в Україні – дуже спірне питання. У 2013-му Верховний суд України встановив, що більшість платежів, які стягують з українців, є незаконними, а закордонний паспорт може коштувати не більш ніж 170 гривень. 
     Як повідомила заступник голови Державної міграційної служби (ДМС) України Тетяна Нікітіна, з 1 січня 2015 року суттєво зросла вартість закордонних паспортів. Біометричний, зокрема, коштуватиме від 518 до 1028 гривень, звичайний закордонний – приблизно на 50 гривень дешевше.

http://news.volyninfo.com/lutsk/341341-yak-u-lucku-otrimuyut-biometrichni-pasporti.html

Опубликовано в Луцк

Оставить комментарий